Методична майстерня

How To Teach Boring Grammar Points: 7 Quick Proven Tips

      Як же, все таки, методично правильно навчати учнів різного рівня підготовки та різного віку такого складного етапу уроку, як ГРАМАТИКИ?
    На це питання можна отримати відповідь у наступній статті, написаній у незамінній настільній книзі вчителя HOW TO TEACH GRAMMAR LIKE A PRO
       Текст статті навмисне поданий без перекладу, щоб гостріше відчути усі тонкощі реалій англійської мови.

MOST ESL TEACHERS AT SOME POINT HAVE COME ACROSS A CERTAIN GRAMMAR POINT THAT THEY STRUG­GLE TO FIND ACTIVITIES TO LIVEN UP THE CLASS OR ADD SOME LIFE INTO IT.

E.g. the dreaded ‘Gerunds versus Infini­tives’ lesson that always seems to crop up. Most of us generally loathe the topic and would rather find ourselves watch­ing an episode of ‘Days Of Our Lives’ or a drama series of our local country, rather than teaching that horrible topic again. The bad news is, when we think like this, it can negatively affect the vibe of class without ourselves even realising it. When we find a topic bor­ing, we can generally pass this vibe onto students. This is something that all teachers must look out for, as when a student loses focus, it is very difficult to gain their attention. The best approach is to keep the energy levels of your class high and vibrant. There are a number of tips and tricks that can be adapted for all lessons, grammar points and topics that will keep your students focused and in the right frame of mind for learning.

1      SHOW OFF YOUR BEST ASSET

No, I’m not referring to your chiselled face, voluptuous curves, and especially not your bank account. I’m talking about your personality. When you’re teaching a grammar point that you know is bor­ing and the students will switch off over, lighten up, smile and become an ‘Edu-tainer’. As an ‘Edu-tainer’, your task is to keep them interested and attentive. Be funny, amusing and light hearted while at the same time teaching the dry-as-hell topic. You can throw in jokes, be a little bit irrelevant at times, just turn on the charm and keep them from falling asleep on the desk.

2    BE A LITTLE UNEXPECTED

One little gem I like to use in the classroom when teaching a boring topic, is to keep them thinking. Instead of feeding them the answers or elicit the answer out of them, I like to keep them on their toes. One such method is to give the students an answer to a ques­tion that is incorrect, and see how long it takes the students to recognise the er­ror. Being unexpected means that they must always be thinking, and they are not going to find themselves anticipating the answers.

3   TELL A STORY

If you are explaining a grammar point, why not keep your students amused and educated with a story. This is a good way to keep their atten­tion while explaining some of the more dull aspects of grammar. Great for children and lower-level adults, a well-known story such as The Hare and the Tortoise are the best choices. Using a short story that the students know pro­vides the students with a picture and connect the grammar with an event in the story.

4   TAKE THE TABLOID APPROACH

One nifty little way to liven up any les­son is to use the lives of celebrities to explain a grammar point. To do this, find out about a local celebrity in the country, find out who they’ve been dating, asso­ciated with, previously dated, been mar­ried to, been embroiled in some form of scandal, and create a time line while ex­plaining the tense.

Example: Tom Cruise was married to Nicole Kidman (Past tense – Fin­ished Action, They’re divorced.) Tom Cruise married Katie Holmes after he had divorced Nicole Kidman (Past tense, finished action / Past Perfect – the first action to happen in the past).

No matter what the topic, taking a popu­larist approach by using celebrities in a class is always bound to entertain while adding a sense of realism to your les­son.

5   BE PRACTICAL

Teach English that students will find beneficial and useful in their jobs or their lives. One way to do this is to try to use practical examples wherever possible. It is incredibly simple and can even be improvised on the spot. An ex­ample is explaining tenses by throwing a pen. By actively going through the mo­tions, saying the sentences and explain the points while doing it, you can keep your students attention on you while teaching them the grammar point. For topic specific tasks, another great way for students to learn vocabulary is to create a presentation. One example is a class Fashion Show to talk about clothes and accessories or a role-play to practice vocabulary and phrases related to food and dining.

6   USE THE NEWS

English language newspapers are fantastic for students to learn about English as they generally use simple words and provide an example of what’s happening around the world that the student’s may already know in their na­tive language. This allows them to easily connect the times and even some of the more difficult vocabulary in the newspa­per article, while the timing implications of a the events of the news article can be used to describe tense. Newspapers are a good introductory activity for any class, as they provide a real-life vo­cabulary source that can then progress into a discussion, before getting into the grammatical deep-end.

7   PLAY A GAME

Have you ever been in class and noticed that the following exercise in the book was a typical ‘fill in the gaps’ or something that you knew would send the students far away into a dreamlike trance? Well, this is the point where you can tell the students to stop every­thing, put their pens down, close books and stand up. Students love competi­tion with each other, and any activity where two teams can be created and scoring is involved is a sure-winner with any tasks. Instead of having the students complete the activity in the book, in silence and on their own, they can learn and have fun at the same time by working together as a group.

PRACTICALLY ANY GRAMMAR POINT CAN BE ‘SPICED UP’ WITH A LITTLE HELP OF FUN ACTIVITIES THAT WILL KEEP YOU AND YOUR STUDENTS FROM FALLING ASLEEP.

**************************************************************************************

Щодо основи комунікативного підходу. За матеріалами статті Огійчук Г.Й.

КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ УЧНІВ У ПОЧАТКОВІЙ

ШКОЛІ

Найважливішим засобом людського спілкування, без якого існування і розвиток суспільства неможливі є мова. Якісні зміни характеру міжнародних зв’язків з точки зору практичної та інтелектуальної діяльності людини зумовлюють реальну необхідність вивчення іноземних мов.
З цією метою розроблено цілісну Державну національну програму «Освіта» (Україна ХХІ століття),у якій визначено стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективи ХХІ століття [1 : 6].
Створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання задля досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації є базовими питаннями державної політики у сфері освіти. Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти,метою освітньої галузі «Мови і літератури» є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду,національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій [2].
Специфіка предмету іноземної мови вимагає організації навчального процесу таким чином, щоб кожен його учасник мав можливість активізувати пізнавальну та мовленнєву діяльність та отримати достатню мовну практику для формування необхідних навичок та вмінь, у тому числі шляхом використання інтерактивних технологій навчання, які, у свою чергу, дозволяють учасникам вступати в «живий»інтерактивний діалог з реальним партнером, а також забезпечують активний обмін повідомленнями між користувачем та інформаційною системою в режимі реального часу [3 : 278-279].Основним призначенням іноземної мови як предмету галузі шкільного навчання є сприяння вопануванні учнями уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формах відповідно до мотивів,цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Формування в учнівкомунікативної компетенції є невід’ємною складовою структури змісту освіти, базою для якої єкомунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань та навичок. Сучасна система навчання іноземних мов дає можливість застосовувати комунікативно-діяльнісний підхід до опанування мовами як важливим засобом міжкультурного спілкування.
Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам учнів, тобто наближення до реального процесу спілкування, є методичним стандартом, розробкою та впровадженням якого займалися вітчизняні та закордонні вчені, починаючи з 60-70-х років ХХ століття, зокрема Б.В. Бєляєв. І.Л. Бім, Л.В. Биркун, Г.Відоусан, О.І. Вишневський, П.Б. Гурвіч, Г.О. Китайгородська, У. Літлвуд, Ю.І. Пассов, Г. Піфо, В.М.
Плахотнік, В.Г. Редько, В.В. Сафіонова, Т.Л. Сірик, Н.К. Скляренко А.П. Старков, О.Б. Тарнопольський, Д.Хаймс тощо. Слід відзначити, що поняття «комунікативність» передбачає виокремлення наступних параметрів, які окреслюють конкретні ознаки принципу навчання іноземної мови відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти: 1) ситуативність; 2) мовленнєво-мисленнєва діяльність; 3) новизна; 4) функціональність; 5) індивідуалізація; 6) діалог культур [4 : 45-114]. У початковій школі вивчення іноземної мови дозволяє закласти основи комунікативної компетенції,достатні та необхідні для їх подальшого розвитку та удосконалення. Від успішного проходження початкового етапу навчання залежать подальші успіхи у оволодінні предметом в цілому. Початкова школа має забезпечити наступність і безперервність процесу навчання іноземної мови у всьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції в основній і старшій школі.
Одним із найголовніших принципів комунікативного напряму є ситуативність, що передбачає організацію навчання у природних для спілкування умовах. У молодшому шкільному віці, коли лише починається вивчення іноземної мови, створення та використання ситуацій реального спілкування засобами гри є найбільш доступним, природним та дієвим способом пізнання учнями навколишнього світу. Саме тому, оволодіння навчальною діяльністю дітьми молодшого шкільного віку рекомендується здійснювати за допомогою ігрових прийомів, які передбачають ознайомлення з навчальним матеріалом і доведення до автоматизації дій учнів з цим матеріалом у контексті їхньої ігрової діяльності.Практика доводить, що діти досить легко й успішно засвоюють мовний та мовленнєвий матеріал під час гри. Гра активізує всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), знімає напруження, викликає зацікавленість, активізує та розвиває їх фантазію та уяву, стимулює реалізацію прагнення кожної дитини до самовираження та самовдосконалення і, тим самим, мотивує учнів до мовленнєвої діяльності.
Однією з найважливіших психологічних вимог до організації навчання на початковому етапі є вивчення тем та розділів програми на основі навчальних ситуацій, що створюються вчителем за допомогою сюжетних або тематичних картин. Розвиток здатності сприймати різноманітні явища життя шляхом використання різних видів наочності (прямої та опосередкованої) та наочних методів (ілюстрацій і
демонстрацій), дозволяє сформувати в учнів уявлення і поняття про об’єкти пізнання.
Методика викладання іноземних мов як ніяка інша методика потребує поєднання наочних,словесних та практичних методів навчання. Наочність об’єктивує дійсність під час уроку, учні осмислюють себе у змодельованій ситуації, а осмислення, у свою чергу, дає можливість у подібній реальній ситуації скористатися набутими вміннями та навичками. Унікальність принципу мовленнєвої та розумової діяльності виявляється у реалізації параметру самостійності. Варто зазначити, що навчання повинно передувати розвитку, спиратися не лише на актуальні досягнення, а й на потенційні можливості учня при вирішенні нових пізнавальних та практичних завдань.
Саме тому завдання на всіх етапах навчання мають бути мовленнєвого, творчого характеру, різного рівня проблемності та складності, з виконанням з боку учнів різноманітних дій (розумових, мовних, перцептивних тощо), необхідних для їх розв’язання. Постійне залучення учнів молодшого шкільного віку до процесу практичного оволодіння іноземною мовою на основі мовленнєво-розумової діяльності збагачує мотивацію навчальної діяльності школярів, розвиває пізнавальний інтерес, зацікавленість не лише процесом, а й змістом навчання. Поступово приходить усвідомлення необхідності виконання навчальних завдань, почуття обов’язку, відповідальності.
Чітко сформульоване учнем запитання, правильна коротка або розгорнута відповідь на запитання, логічно, послідовно, граматично правильно побудоване речення, коротка розповідь, зрозуміла для всіх, є діалогічною та монологічною формою навчання зв’язаного мовлення учнів.
Застосування проблемних культурознавчих ситуацій з метою моделювання реального та фахового спілкування [4 : 45-51] є обов’язковою умовою реалізації принципу мовленнєво-розумової активності та самостійності учнів. Якщо говорити про моделювання ситуацій засобами гри, то, власне, логіка розвитку дитячої гри зумовлює формування передумов для поступової трансформації ігрової мотивації у навчальну. Виконання учнем конкретних дій, передбачених грою заради похвали, задоволення від процесу гри, поступово змінюються на виконання конкретно поставлених завдань, що потребують чітких знань та умінь. З часом, в ігровій мотивації відбувається певне зміщення акценту з процесу на результат, розвивається
мотивація досягнення [5 : 62]. Це стосується, передусім, розуміння загального способу вирішення завдання, а потім визначення власних можливостей під час розв’язання тих чи інших конкретно-практичних завдань. Навчальні дії, спрямовані на виділення та відображення головних, істотних характеристик предмета, що вивчається, вимагають особливої уваги. Принцип новизни стосується змісту та форми мовленнєвого висловлювання, прийомів, завдань, змісту навчання. Цей принцип забезпечує гнучкість навичок, динамічність мовленнєвих вмінь, якість продуктивності, комбінування різних видів та режимів роботи, ініціативність висловлювань, темп мовлення і тактику мовця [4 : 40-41]. Продуктом принципу новизни у навчанні іноземної мови є інтерес учнів до навчання та нешаблонна організація навчального процесу, використання вчителем різноманітних прийомів роботи. Працюючи над тією чи іншою ситуацією, вчитель має остерігатися того, щоб не звести навчальний процес до механічного запам’ятовування певної кількості стандартних фраз, результатом чого може бути їх відтворення учнями тільки у аналогічних ситуаціях. Використання різних варіантів, нових елементів, ситуацій та сюжетів з послідовним їх опрацюванням забезпечує розвиток мовленнєвих умінь. Комунікативна методика припускає навчання граматики на функціональній та інтерактивній основі. Це означає, що засвоєння нових лексичних і граматичних одиниць відбувається у тісному зв’язку з їх функціями в мовленні не у вигляді «форм» та «структур», а як засіб відображення певних думок та комунікативних намірів [4 : 77]. Оскільки мислення дітей початкової школи є недосконалим, дуже конкретним, логічно нерозвиненим, то опанування лексичним та граматичним матеріалом на заняттях з іноземної мови відбувається у складі мовленнєвих зразків, коли діти вживають їх у певних комунікативних потребах, ситуаціях. Комунікативність включає в себе індивідуалізацію навчання мовленнєвої діяльності, під якою розуміють врахування можливостей молодшого школяра: його здібності, вміння здійснювати мовленнєву і навчальну діяльність, особистісні якості [6]. У вирішенні цього найскладнішого завдання важлива роль належить інтегрованій діяльності.
У зв’язку із цим, індивідуалізація навчання забезпечується гнучким керуванням навчальним процесом, у відповідності з індивідуальними особливостями кожного учня. Рівень мовної підготовки класу в цілому та кожного учня зокрема передбачають диференційований відбір навчального матеріалу та прийомів навчання, застосування індивідуальних завдань, різного роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання. Але, разом з тим, цей принцип потребує значних затрат часу та зусиль учителя.
Організація комунікативного підходу до навчання іноземної мови обов’язково вимагає дотримання принципу діалогу культур, що розуміється як: 1) створення навчального середовища, де постійно відбувається зустріч, ознайомлення та здобуття певних знань чужої мови, культури, традицій; 2) впровадження такого змісту навчальних матеріалів у навчальному процесі, що моделює міжкультурний діалог; 3) організація міжкультурного спілкування з носіями чужої культури та мови, стимулювання розвитку толерантності, «міжкультурної чутливості», соціокультурної спостережливості, спроможності змінити перспективу і подивитися на світ очима іншого [7 : 12-15; 8 : 4 ; 9 : 20-21]. Моделювання ситуацій діалогу культур на уроках іноземної мови дає змогу учням порівнювати спосіб і стиль життя людей у своїй країні та країнах, мову яких вони вивчають.
У початковій школі цей принцип реалізується у доборі змісту матеріалів соціокультурної значущості як на традиційних уроках іноземної мови, так і в активній позакласній діяльності: передусім познайомитись з іншомовним ровесником, його повсякденним життям, інтересами, іграми, захопленнями, стереотипами поведінки, а через призму сприйняття іноземця – і з країною, представником якої він є. Тому організація листування та спілкування з носіями іноземної мови в межах іншомовного середовища засобами інноваційних комунікаційних технологій, ознайомлення із іншомовним пісенним, віршованим і казковим фольклором, світом ігор і розваг країни, мова якої вивчається є дієвими інструментами стимуляції пізнання, розкриття творчого потенціалу особистості учня і посилення гуманізації початкової освіти. Отже, ефективність процесу навчання у молодшому шкільному віці визначають готовність та бажання учнів брати участь у міжкультурному спілкуванні мовою, яку вивчають. Комунікативно-діяльнісний підхід є найефективнішим, оскільки забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування. Дотримання на уроках іноземної мови у початкових класах принципів, характерних для комунікативного підходу, сприятиме формуванню і розвитку практичних навичок і вмінь спілкування іноземною мовою молодших школярів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
2. http://zakon2.rada.gov.ua
3. Колодько Т. М. Використання інтерактивних технологій у процесі професійної підготовки
майбутнього вчителя / Тетяна Миколаївна Колодько // Система і структура східнослов'янських мов: До 85-
річчя доктора філологічних наук, професора Брицина М.Я. – К.: Знання України, 2008. – С. 275–282.
4. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению / Е.И. Пассов. – [2-е
изд.] – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.
5. Забродський М.М. Основи вікової психології. – Т.: Навчальна книга. – Богдан, 2006. – 112 с.
6. Зубенко Т.В. Комунікативний підхід до навчання іноземної мови учнів початкової школи як
стратегічна проблема у підготовці майбутнього вчителя Науковий вісник Миколаївського державного
університету: Збірник наукових праць. – Випуск 20: Педагогічні науки. – Том 1 / За заг. ред. В.Д. Будака,
О.М.Пєхоти. – Миколаїв: МДУ, 2008. – С. 206-211.
7. Бориско Н.Ф. Діалог культур: необхідність, можливості і межі // Тези доповідей Міжнародної
науково-практичної конференції «Інноваційні підходи до навчання іноземних мов та культур у новому
тисячолітті». – Дніпропетровськ: Дніпропетровський університет економіки та права, 2002. – С. 12-15.
8. Гальскова Н.Д. Межкультурное обучение: проблема целей и содержания обучения иностранным
языкам // ИЯШ. – 2004. – № 1. – С. 3-8.
9. Сафонова В.В. Культуроведение в системе современного языкового образования // ИЯШ. – 2001.

– №3. – С. 17-24.